Юрист юридичної фірми «Ілляшов і Партнери» Євген ФРЕЮК вважає, що, враховуючи політичну ситуацію і деякі законодавчі нюанси, на сьогоднішній день теоретично можливо розглядати два варіанти коаліційного процесу.

Перший варіант – це формування коаліції на основі фракцій БЮТ і «Нашої України – Народної самооборони», що складається з 228 депутатів. При цьому потрібно, щоб всі депутати цих фракцій або як мінімум 226 чоловік поставили свої підписи у списках, що додаються до коаліційної угоди.

Як відомо, норми Конституції і Регламенту ВР України передбачають формування коаліції на основі депутатських фракцій (мінімум 15 чоловік). Списки фракцій з особистими підписами депутатів є невід`ємною частиною коаліційної угоди. Таким чином, кожен депутат, що входить у фракцію, підтверджує свою згоду з положеннями коаліційної угоди.

Водночас, за словами юриста, законодавчі норми, що регулюють статус депутата у разі його добровільного виходу або примусового виключення з фракції, надають певну широту для маневру в процесі взаємодії різних політичних сил.

Є.ФРЕЮК нагадав, що на сьогоднішній день основними нормативними документами, що регулюють діяльність фракцій у парламенті (поняття «Парламентська група» на сьогоднішній день юридично не існує), є Конституція України (із внесеними змінами від 2004 року) і Регламент Верховної Ради України, затверджений постановою ВР України 16 березня 2006 року.

Особливістю цих документів є положення, яке зобов`язує депутата, обраного за списком певної партії або блоку, увійти до фракції цієї політичної сили в парламенті. В разі відмови депутата увійти до відповідної фракції або його добровільного виходу з неї, його повноваження припиняються достроково. Проте слід зазначити, сказав Є.ФРЕЮК, що підставами для цього є норма закону і рішення керівного органу відповідної партії або блоку.

В цій частині, на думку юриста, існує ряд проблем. Так, на сьогоднішній момент не прийнято закон, що регулює механізм припинення повноважень депутатів, що не увійшли або вийшли з фракції, і депутати парламенту V скликання вже стикалися з цією ситуацією.

При цьому, як підкреслив юрист, норми Конституції України є нормами прямої дії, тим паче, що Конституція є основним законом, що регулює державний устрій. Тому аргументація відсутності закону, що регулює механізм припинення повноважень депутата з вищезгаданої причини, є недостатньо обгрунтованою. Так, норми Конституції, Закону «Про вибори народних депутатів» і Регламент Верховної Ради України дають достатні підстави для такого припинення повноважень з можливістю судових процесів у разі ухиляння будь-якого суб`єкта цієї процедури від своїх обов`язків (БЮТ у переговорному процесі про коаліцію заявляв про необхідність ухвалення окремого закону про імперативний мандат. Хоча, як відомо, представники НУ-НС, наприклад, Анатолій МАТВІЄНКО, висловлювалися, що у разі ухвалення цей закон порушує принципи демократії).

Є.ФРЕЮК відзначає, що ще одну складність законодавець створив ухваленням постанови (№157-V від 19 вересня 2006 року), якою доповнив Регламент ВР нормою, згідно з якою примусово виключений з фракції депутат є позафракційним. Таким чином, були внесені відмінності між наслідками добровільного виходу депутата з фракції і його примусовим виключенням. У останньому випадку виключення не є приводом для припинення повноважень, підкреслює юрист. Саме цю мету переслідує БЮТ, ініціюючи ухвалення закону про імперативний мандат, грунтуючись на своєму гіркому досвіді з депутатами-перебіжчиками, сказав юрист.
У зв`язку з цим Є.ФРЕЮК вважає за можливе теоретично формування ефективно працюючої більшості на основі фракцій і виключених депутатів з інших фракцій. Наприклад, фракцій Партії регіонів, КПУ, Блоку Литвина (всього 222 депутати) плюс виключені депутати з фракцій БЮТ і «Нашої України» (у разі примусового виключення повноваження депутата не припиняються).

Водночас, за словами юриста, щодо другого варіанту існують деякі політичні і юридичні проблеми, так: фракції БЮТ і «Наша Україна» повинні саме виключити з свого складу достатню кількість депутатів, на що ці сили навряд чи підуть.

Крім того, сказав він, положення Регламенту ВР чітко указують на формування більшості на основі фракцій парламенту, а не окремих депутатів, і таким чином, у такої більшості буде відсутнє право формування уряду.
Але також Є.ФРЕЮК пропонує врахувати те, що з приходом нового скликання ВР нинішній Кабінет міністрів, хоч і складає повноваження, але всі (окрім тих посадовців, хто виявить бажання працювати в парламенті) залишаються працювати з приставкою «в. о.» до формування нового складу уряду.

Тому як другий варіант справедливо розглядатиме ситуативну більшість щодо окремих законопроектів, що, в першу чергу, влаштує Партію регіонів, відзначив юрист.

Але у разі реалізації другого варіанту, сказав Є.ФРЕЮК, можна припустити, що в черговий раз настане політична криза і переговорний процес щодо створення коаліції продовжиться, оскільки в законодавстві відсутні чіткі санкції за неформування коаліції в зазначені терміни (один місяць з дня першого засідання ВР України або припинення дії попередньої коаліції).

УНІАН